21 жовтня 2019 року було введено в дію Кодекс України щодо процедури банкрутства. До ухвалення цього нормативного акта звернення до суду з метою врегулювання неплатоспроможності в Україні важко було назвати раціональним та вигідним. Ухвалений кодекс є комплексним документом, що регулює процедурні питання банкрутства. Автори кодексу запевняли, що його прийняття сприятиме підвищенню ефективності процедури банкрутства та забезпечить належний рівень захисту прав боржників та кредиторів.
Основним нововведенням Кодексу з процедури банкрутства є нова процедура банкрутства фізичних осіб. Особливістю відкриття провадження про банкрутство фізичної особи є те, що вона відкривається лише на підставі заяви самого боржника. Умовами відкриття виробництва можуть бути:
наявність прострочених зобов’язань перед кредитором, що становлять не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
припинення погашення кредитів або здійснення інших планових платежів у розмірі понад 50% місячних платежів щодо кожного з кредитних та інших зобов’язань протягом 2-х місяців;
наявність постанови у виконавчому провадженні про відсутність майна у фізичної особи, на яку може бути звернено стягнення;
наявність інших обставин, які свідчать, що найближчим часом боржник зможе погасити борг чи здійснювати інші поточні платежі.
Введення процедури банкрутства фізосіб може значно спростити життя. Однак, подаючи заяву про відкриття провадження, варто розуміти, що крім певних переваг у вигляді припинення нарахування штрафів, відсотків та інших фінансових санкцій, кодекс також встановлює низку можливих обмежень для боржника. Це може бути заборона на виїзд за кордон або обмеження у користуванні певним майном.
Слід зазначити, що кодекс встановлює певні обмеження для фізичних осіб, визнаних банкрутом. Так, протягом 5 років з моменту визнання фізособи банкрутом не може бути відкрито провадження про неплатоспроможність за його заявою за винятком випадків, коли боржник погасив усі борги. Також протягом 5 років фізособа-банкрут перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки або договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. Крім того, протягом 3 років з моменту визнання банкрутом, така фізособа не може вважатися такою, що має бездоганну ділову репутацію.
У разі визнання фізособи банкрутом, все його майно включається до ліквідаційної маси, навіть те, що буде придбано після порушення процедури банкрутства. Але, водночас, законодавець пропонує деякі гарантії боржнику. Законодавство захищає житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, а також інше майно боржника, на яке відповідно до законодавства не може бути стягнуто (зокрема пенсійні накопичення).
Підсумовуючи, варто сказати, що ухвалення Кодексу України за процедурою банкрутства є значним кроком уперед. Зазначений нормативний документ, крім того, що запровадив процедуру банкрутства фізичних осіб, ще й захищає певним чином права як кредитора, так і боржника, що, звісно, не можна не оцінити. Але в будь-якому випадку, перш ніж подавати заяву про порушення процедури банкрутства, потрібно добре зважити всі за і проти.
У випадку, якщо Ви хочете отримати юридичну консультацію щодо процедури банкрутства та його підстав, а також замовити для себе подібну послугу, рекомендую звернутися до мене як адвоката, який спеціалізується на банкрутстві фізичних осіб — громадян України.
