За змістом ст. ст. 84, 85, 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає чинності на 11-й день з моменту складання повного рішення, якщо його не було оскаржено в апеляційному порядку.
До недавнього часу в господарському судочинстві вважалось, що якщо на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу з пропуском строку, то рішення вважається таким, що набрало законної сили.
Відповідне підтверджувалось позицією Вищого господарського суду України (далі — ВГСУ), викладеної у п.15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році». (далі – Інформаційний лист ВГСУ від 11.04.05 р. № 01-8/344) у редакції від 27.03.09 р., відповідно до якого, момент набрання рішенням господарського суду законної сили визначається приписами частин 3 і 4 статті 85 ГПК. Якщо апеляційну скаргу на судове рішення не подано у строк, передбачений частиною 1 статті 93 ГПК відповідне рішення вважається таким, що набрало законної сили.
14.03.16 р. до вказаного листа ВГСУ було внесено зміни на підставі Інформаційного листа ВГСУ від 14.03.2016 № 01-06/494/16 та викладено п.15 у наступній редакції: «У разі коли на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили із закінченням встановленого частиною першою статті 93 ГПК строку, подано апеляційну скаргу, і суд апеляційної інстанції відновив цей строк та прийняв скаргу до провадження, то таке рішення місцевого господарського суду до завершення апеляційного розгляду не вважається таким, що набрало законної сили»».
Проте залишається не вирішеним питання, якою буде підстава зупинення/закриття виконавчого провадження у випадку якщо рішення суду першої інстанції набрало законної сили, а потім було подано з пропуском строку апеляційну скаргу і суд апеляційної інстанції відновив пропущений строк та прийняв скаргу до розгляду.
