Серед інших категорій спорів, житлові спори є одними з найбільш конфліктних. На даний час склалась доволі широка судова практика зі спорів про вселення та визначення порядку користування спільною квартирою. Слід відрізняти порядок вселення в неприватизовану квартиру та вселення в квартиру яка належить співмешканцям на праві приватної власності.
Вселення в неприватизовану квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України — члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Стаття 65 Житлового кодексу України передбачає, що наймач може за письмовою згодою всіх членів родини, які з ним проживають всилити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей вищевказаної згоди не потрібно. Особи яких вселили в житлове приміщення як членів сім’ї наймача набувають таких же прав на користування житловим приміщенням, як і інші члени сім’ї якщо не було письмової домовленості про інше.
Таким чином вселення у неприватизовану квартиру дружини, дітей, батьків, а також інших осіб можливе лише за наявності письмової згоди інших членів родини, які проживають у квартирі до якої відбувається вселення. Винятком є вселення неповнолітніх дітей до батьків, згода на таке вселення інших співмешканців непотрібна.
Вселення у квартиру яка належить співмешканцям на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 405 Цивільного кодексу України передбачено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.Частина 2 ст. 3 Сімейного кодексу України визначає, що до складу сім’ї входять особи які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки
За змістом ст. 156 Житлового кодексу України члени сім’ї власника житлового приміщення, які проживають разом з ним у приміщенні, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником такого приміщення, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням;
Таким чином, якщо частина квартири (будинку) належить співмешканцю на праві власності він може без згоди інших співмешканців вселити до даної квартири (будинку) батьків, своїх дітей та дружину.
Визначення порядку користування спільною квартирою
На фоні неприязних стосунків вищевказані норми чинного законодавства порушується та з’являється потреба в поновленні прав у судовому порядку шляхом подачі до суду позовної заяви про вселення та/або визначення порядку користування спільною квартирою.
Кожний із співвласників майна має право на отримання у користування та володіння частки майна в натурі, така частка повинна відповідати його частці в праві загальної часткової власності. Якщо виділення в натурі неможливе, співвласник має право на отримання матеріальної компенсації від інших співвласників або запропонувати встановити порядок користування спільним майном.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року встановлено, що квартира не підлягає поділу в натурі якщо не можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.
Таким чином, у випадку якщо неможливо виділити частину будинку (квартири) в натурі та є певні проблеми з співмешканцями при його використанні, слід звертатись до суду з вимогою про встановлення порядку користування спільним майном.
Слід також зазначити, до даних правовідносин застосовується правило виключної підсудності передбачене ст. 114 ЦПК України, а отже позовну заяву слід подавати не за місцем реєстрації відповідача, а за місцезнаходженням нерухомого майна.
Зразки позовної заяви про вселення та визначення порядку користування ви зможете знайти – ТУТ.
