Як при розлучення і розподілі майна дотриматися не лише закону, але і балансу інтересів? Інститут шлюбу в сучасному світі зазнає чергові зміни. У багатьох країнах кількість розлучень часто наближається до кількості укладених шлюбів. Традиційний супутник розлучення — конфлікт, найчастіше на майновому ґрунті і щодо долі дітей. На сторожі інтересів подружжя і дітей стоїть, перш за все — Сімейний, Цивільний і Житловий кодекси, що регулюють основні питання режиму спільної сумісної власності подружжя, предметів особистого користування; розпорядження майном, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності; поділу майна при розлученні або без такого; спільного користування майном після розлучення; захисту прав дітей при поділі майна; угоди про розподіл майна, угоди про врегулювання аліментних зобов’язань, шлюбного договору і т. д.
Квартирне питання, перше місце серед об’єктів проблемного розділу займає традиційно житлоплощу: будинок або квартира. За загальним правилом, якщо нерухомість придбана під час шлюбу за спільні кошти, вона ділиться між колишнім подружжям в рівних частках. У такому випадку можливі кілька варіантів: або спільне користування квартирою (будинком), або продаж нерухомості та розподіл вирученої суми або відшкодування одним з екс-подружжя половини вартості житла. Однак не обходиться без винятків. Якщо квартира (будинок) за документами цілком або частково належать третім особам (найчастіше батькам подружжя), то ця власність в розподілі не бере участь. Проте якщо у одного з подружжя є докази того, що нерухомість придбана повністю або частково на його кошти, суд може визнати за ним право на пропорційну частину майна. Якщо житло належало одному з подружжя до вступу в шлюб, придбано на його особисті кошти або на інших підставах є його особистим майном, все ж є ймовірність, що суд визнає право іншого на частину такого майна. Це можливо в тому випадку, якщо за роки спільного проживання він своєю працею і (або) грошовими вкладеннями брав участь в утриманні, догляді за квартирою (будинком), а також на те, що майно було значно покращено за рахунок його трудових або грошових вкладень ( ст. 62 Сімейного кодексу). Щоб власнику житла убезпечити себе від можливого застосування ст. 62 СК. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто в нього вселився, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без такої.
При цьому реєстрація одного з подружжя в квартирі іншого ніяк не применшує права власності останнього на дану квартиру. В такому випадку наявність договору про порядок користування жилим приміщенням особливо рекомендовано, оскільки таким чином можна себе убезпечити також від застосування положень ст. 156 Житлового кодексу, якою передбачено право членів сім’ї власника квартири, навіть в разі припинення сімейних відносин, користуватися займаним приміщенням.
Питання розподілу майна дуже клопітка справа, яка потребує детального та професійного розгляду, тому якщо у вас виникла така життєва ситуація, обов’язково зверніться за допомогою до кваліфікованих юристів, ми зможемо допомогти.
