Законодавство України визначає, що підставою для виникнення прав та обов’язків батьків дитини є засвідчене від них походження дитини. Таке засвідчення здійснюється органами РАЦС в порядку передбаченому Сімейним кодексом України (далі — СК).
В залежності від кожного окремого випадку, застосовується різний механізм визначення походження дитини. Серед встановлення факту батьківства (материнства) за рішенням суду та закріпленої процедури оспорювання батьківства в судовому порядку, Сімейний кодекс України визначає наступний порядок визначення походження дитини, в залежності від конкретних обставин та ситуації:
- Реєстрація народження дитини в органах РАЦС, батьки якої перебувають у шлюбі.
Така реєстрація у повсякденному житті є найбільш розповсюдженою. Частина 1 ст. 122 СК України визначає, що дитина, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Також вважається, що дитина має походження від осіб які перебували у шлюбі, якщо вона народилась до спливу 10 місяців після припинення шлюбу чи визнання його недійсним.
Подружжя яке перебуває у шлюбі або особи, шлюб між якими було припинено але дитина народилась до спливу 10 місяців після припинення шлюбу, можуть подати до органу РАЦС заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Для того, щоб таку заяву було задоволено, необхідно щоб мати дитини разом з іншою особою подала заяву про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком. (ст. 122 СК України ).
- Визнання батьківства чоловіком, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини за його заявою та заявою матері (ст. 125 СК України).
Відповідна заява може бути подана до органу РАЦС як до, так і після народження дитини. Якщо заява не може бути подана особисто її можна надіслати поштою або подати через повноважного представника, за умови нотаріального посвідчення такої заяви. Таку заяву також може подати неповнолітній.
- Визнання батьківства у судовому порядку.
У випадку якщо мати дитини не перебувала у шлюбі на момент народження дитини та батьком дитини не було подано заяву до РАЦС про визнання батьківства, батьківство може бути визнане за рішенням суду. З позовною заявою про визнання батьківства може звернутись мати, опікун, піклувальник дитини, особа яка виховує та утримує дитину, а також безпосередньо дитина, яка досягла повноліття (ст. 128 СК України).
- Визнання материнства у судовому порядку.
Стаття 131 СК України визначає, що особа, яка вважає себе матір’ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до ч.2 ст. 135 СК України.
Згідно до ст. ч.2 ст. 135 СК України, якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім’я, по батькові дитини і відомості про батьків.
Пред’явлення позову та розгляд справ про визнання батьківства (материнства).
Стаття 110 ЦПК України визначає, що справи про визнання батьківства можуть розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. В той час як до позовні заяви про визнання материнства розглядаються за загальними правилами підсудності, за місцем реєстрації відповідача.
В залежності від часу коли народилась дитина, відносно якої встановлюється батьківство, буде застосовуватись різні засоби доказування законодавство при встановленні батьківства. Відповідно до п.3 Постанови пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.06 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Стаття 57 ЦПК України відносить до доказів будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. До таких даних віднесено:
- пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків;
- показання свідків;
- письмові докази;
- речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;
- висновки експертів.
Таким чином, підставою для звернення до суду з позовною заявою про визнання батьківства будуть будь-які відомості, які будуть свідчити про походження дитини від конкретної особи, зібрані у відповідності до Цивільного процесуального кодексу України.
Серед іншого, вагомим доказом батьківства (материнства) буде «експертиза батьківства» (материнства) оформлена висновком судового експерта. Якщо батько (мати) дитини ухиляється від проведення експертизи на досудовому етапі, таку експертизу можливо зробити поза його (її) волею у судовому порядку. Статтею 146 ЦПК України передбачено, що у випадках коли відповідач ухиляється від проведення судово-генетичної експертизи у справах про визнання батьківства, материнства, можливо здійснити його примусовий привід на проведення такої експертизи за ухвалою суду.
Зразок позовної заяви про встановлення факту батьківства – ТУТ.
