Поділ майна подружжя. Позовна заява до суду. Розірвання шлюбу. Категорія: Адвокат з сімейних справ м.Чернігів

Поділ майна подружжя.  Позовна заява до суду. Розірвання шлюбу.

Категорія: Адвокат з сімейних справ м.Чернігів.

До Новозаводського районного суду м. Чернігова

Мстиславська 17  Чернігів

Позивач: ОСОБА1

Вул.. 1 Гвардійської армії 4/315

Чернігів

Представник Позивача:  адвокат Рябінін Денис Дмитрович

14005, Чернігів, Пр. Миру 52 кв.11

(0462)930261,0934039250, 0966994888

Відповідач: ОСОБА2

АДРЕСА1

Ціна позову: 14 445,00 грн

Позовна заява про поділ майна подружжя

Викладення Обставин:

05 жовтня 2006 року Позивачка уклала шлюб з Відповідачем. Під час шлюбу Позивачка та Відповідач придбали квартиру за адресою:  АДРЕСА. , що підтверджується договором купівлі – продажу від 27.10.2006р, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С.

Позивачка намагалася в добровільному порядку домовитися з Відповідачем про поділ спільного майна, але Відповідач в добровільному порядку відмовляється розділити спільне майно.

Оскільки Відповідач відмовляється добровільно визнати її належну частку спільного нерухомого майна, Позивачка проводить його поділ в судовому порядку.

Позивачка вважає, що має право на отримання у власність ½ частини квартири  за адресою: АДРЕСА

Нормативне обґрунтування:

Згідно ст.41 Конституції України, право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Нормами ст. 70 СК України та 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу,… можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, як згідно із законом не можуть їм належати ( виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

Враховуючи положення ст. ст. 60, 63, 69 СК України та ст. ст. 328, 368 ЦК України,  набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

Таким чином, квартира за адресою: АДРЕСА,  є спільною сумісною власністю подружжя  і, враховуючи конкретні обставини даної справи, частки подружжя у спільному майні є рівними.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності ( ст. 212 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу:

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи належать, в тому числі, і витрати на правову допомогу, що передбачено ст. 79 ЦПК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009р. № 23-рп/2009 висловлена правова позиція щодо правової допомоги, згідно з якою правова допомога є багатоаспектною і включає, крім інших її видів, також представництво в судах. Вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Згідно п. 47-48 ПП ВССУ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 № 10, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року№ 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року№ 6-рп/2013).

Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов’язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір  компенсації  витрат  на правову допомогу у цивільних справах,  в яких така компенсація виплачується  стороні, на  користь  якої  ухвалено  судове рішення,  іншою стороною,  а в

адміністративних справах — суб’єктом владних повноважень,  не може перевищувати   40   відсотків   встановленої  законом  мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі  особи,  яка надавала правову допомогу,  у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій  поза  судовим  засіданням  та  під  час ознайомлення  з  матеріалами  справи  в  суді,  що  визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, враховуючи вищевказане та те, що в додатках до позовної заяви мається договір про надання правової допомоги від 16 травня р. № 1218, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Рябініна Д.Д., від 07.09.2012р. № 664, який є представником Позивача по справі, квитанція до прибуткового касового ордеру від 19.05.2016р. №15 на суму 5000,00 грн., підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в розмірі 5000,00 грн. витрат на правову допомогу (гонорару).

Супровід угод з нерухомістю

Виходячи з вищенаведеного, керуючись 41 КУ, 60, 63, 68, 69, 70 СКУ, 16, 328, 368, 372 ЦКУ, 3,118-120,88,60,212,ЦПКУ,  п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»

Прошу:

1. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА1 (Позивача) та ОСОБА2 (Відповідача) квартиру за адресою АДРЕСА

 2. Визнати за ОСОБА1 право власності на ½ частину квартири за адресою: АДРЕСА

3. Стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

3. Судовий збір покласти на Відповідача.

Додатки:

1. Квитанція про сплату судового збору – 1 арк.
2. Оригінал Договору про надання правової допомоги – 2 арк.
3. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю – 1 арк.
4. Копія позовної заяви відповідачу.
5. Копія договору купівлі-продажу – 1 арк.
6. Копія свідоцтва про шлюб -1 арк.
7. Розрахунок витрат на правову допомогу (копія) – 1 арк.
8. Копія прибутково-касового ордеру – 1 арк.

Представник Позивача Рябінін Д.Д.

Адвокат Чернигов, юрист Чернигов, консультациа адвоката Чернигов кращий адвокат

кращий юрист найкращий адвокат найкращий юрист найняти адвоката найняти юриста нанять адвоката написати заяву адвокат написати заяву в суд написати заяву юрист написати позов до суду написать заявление адвокат написать заявление юрист отримати консультацію юриста помощь адвоката помощь юриста послуги адвоката послуги юриста правовая помощь приватний адвокат приватний юрист самый лучший адвокат самый лучший юрист услуги адвоката услуги юриста хороший адвокат хороший юрист частный адвокат частный юрист юридическая консультация  юридическая помощь