Фінансовий лізинг, як і будь-який інший фінансово-інвестиційний інструмент, несе в собі найрізноманітніші ризики, причому як для лізингодавця, так і лізингоодержувача. У числі подібних «ризикових» ситуацій — неможливість лізингоодержувача дотримуватися платіжної дисципліни, регулярно і в повному обсязі вносячи лізингові платежі. В результаті лізингоодержувачу не залишається нічого іншого, окрім як наполягати на достроковому розірванні договору. Ситуація не з приємних, більш того, часто неплатоспроможного лізингоодержувачу ще й доводиться додатково сплачувати штрафні санкції за таке дострокове розірвання (відповідне застереження присутній практично у всіх договорах).
Однак повертаючи назад предмет лізингу, лізингоодержувач може захотіти отримати дещо «своє», наприклад, частина внесених лізингових платежів, а саме — суми, які сплачені в рахунок компенсації вартості предмета лізингу. Чи можна повернути такі суми і що з цього приводу говорить вітчизняне законодавство?.
Позиція Адвоката.
Суми, які були сплачені в рахунок компенсації вартості предмета лізингу, після дострокового розірвання договору повернути можна (відзначимо, що тут не йдеться про повернення відсотків кредиту або оплати комісії / винагороди лізингодавцю).
Основний і чільний аргумент — посилання на положення статті 1212 ЦКУ, відповідно до яких:
* Особа, яка придбала або зберегло майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана таке майно повернути;
* Особа зобов’язана повернути це майно і в тому разі, коли підстава, на якій воно було набуте, — відпало.
Учасники дискусії, що зайняли таку позицію, наполягали на тому, що розірвання договору може вести до трактування «підстави, які відпали» (т. Е. Лізингоодержувач більше не збирається користуватися переданими в лізинг основними фондами і не збирається їх викуповувати).
З таким твердженням можна посперечатися. У зв’язку з розірванням договору підстави не відпали: вони — припинилися. Наприклад, якби договір був визнаний недійсним, тоді б підстави дійсно відпали: юридичних наслідків недійсний договір не створює.
Позиція Адвоката:
Гроші не повернути, так як мало місце використання предмета лізингу:
* Згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі включають в себе:
— винагорода лізингодавцю за отримане майно;
— компенсацію відсотків по кредиту;
— витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу і, нарешті
— суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу (під якою також мається на увазі плата за користування предметом лізингу, не плутати з винагородою лізингодавцю);
* Зобов’язання по поверненню всього отриманого на виконання договору — реституція — можливо в разі визнання договору недійсним, а не в результаті його розірвання;
* Ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» не передбачає в числі прав лізингоодержувача (і, відповідно, в числі обов’язків лізингодавця) повернути частину сплачених платежів за користування предметом лізингу. Якщо такого застереження немає і в договорі — перспективи отримання зазначеної суми нульові, зазначає адвокат з м. Чернігова Рябінін Денис Дмитрович.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦКУ сторони не вправі вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Спеціального закону, говорить про зворотне в цьому випадку, — немає.
Судова практика в цьому напрямку — невелика, але вже склалася. Так, наприклад, в постанові Вищого господарського суду України від 8 грудня 2009 року вказується, що суми, сплачені в якості відшкодування (компенсації) вартості наданого в лізинг обладнання, є складовою частиною лізингових платежів, повернення яких не передбачено ні на рівні закону, ні на рівні договору (що стосується договору — то в даному спорі такого застереження договір фінлізингу не містив). У зв’язку з чим суд дійшов висновку, що зазначені платежі не можуть вважатися безпідставно отриманими коштами і не підлягають поверненню.
У будь-якому випадку, щоб уникнути неясностей і можливих конфліктів, в інтересах лізингодавця доцільно включити в договір пункт такого змісту: «Платежі, Сплачені лізингоодержувачем, зараховуються як компенсація зниженя ціни предмета лізінгу внаслідок ее ЕКСПЛУАТАЦІЇ та повернення НЕ підлягають».
ВИСНОВОК:
Лізингоодержувач, звичайно, може звернутися до суду з позовом про повернення йому суми раніше сплачених платежів в якості відшкодування (компенсації) вартості наданого в лізинг обладнання (інших основних фондів), проте шанси на виграш справи в суді фактично зведені до нуля. Судова практика в цьому випадку також не на боці позивача — лізингоодержувача.
